Проєкт #НашіЯскраві долає кордони і запрошує до знайомства з випускником спеціальності «Журналістика» факультету ІФСК СумДУ 2012 року Юрієм Тенієшвілі. Це перший студент-журналіст в нашому університеті, який прибув на навчання з Грузії за програмою обміну студентами.

Як згадує сам Юрій, він зробив справжній гак по Україні, доки зрозумів, що його чекають у Сумах:

– Від самого початку моє навчання за програмою обміну планувалось у Харкові. Потім мене відправили в Луганськ, а вже там сказали – «у документах значиться СумДУ». Уявляєте, що відчув 16-річний хлопець мандруючи чужою країною?

На цьому випробування не завершилися: для того, щоб здавати екзамени й заліки в університеті, потрібно було знати українську мову на рівні носія, а оскільки Юрій все життя прожив у Грузії, солов’їною спілкувався посередньо.

– Тодішня викладачка української мови сказала мені, що не втримаюсь і до кінця першого курсу – відрахують. Я ж людина проста: замість суперечок довів ділом, що не лише рік, а й усі п’ять проведу в СумДУ та отримаю диплом спеціаліста. Як зараз пам’ятаю екзамени Володимира Садівничого, Ганни Калантаєвської (та її котика), Василя Чубура та його настанови, інших викладачів. Саме вони стимулювали до навчання.

Підтримували також друзі-українці, коло яких у Юрія дуже швидко сформувалося. Як він зауважив, ніколи не відчував упереджень щодо національності, однак хотілося єднання з одноземцями.

– Наскільки пам’ятаю, перші три роки взагалі в університеті не було студентів грузинської національності. Згодом з’явився хлопець на моєму ж факультеті, з яким потоваришували, а вже в кінці навчання прибула велика група грузинів на медичні спеціальності. Я для них був першовідкривачем – усім допомагав звикнути та відчути певний комфорт.

Адже з позитивом навчання стає просто казкою. Однак і в ній залишається частка жалю за втраченими можливостями. Деякими порадами, досвідом і спогадами щодо цього Юрій із посмішкою ділиться з нинішнім поколінням наших студентів–журналістів:

– Дещо шкодую, що проґавив можливість участі в «Інтегралі» та подібних конкурсах. Тоді не розумів, що це класна можливість побути у компанії нових людей та розкрити таланти. Подібні заходи єднають.

«Собі в минуле та нинішнім студентам побажав би йти своїм шляхом і менше звертати уваги на дрібниці на кшталт «ой, завтра екзамен», «а якщо не здам?». Університет вчить головному – досягати цілей».

Підсумуємо й ми: хоча Юрій і працює зараз не за спеціальністю, а менеджером у грузинській компанії «Art Bilding», дуже часто повертається думками в СумДУ, з приємністю згадує кафедру, однокурсників, атмосферу, планує завітати сюди – адже тут розпочав шлях до зростання.