У селі Попівка та місті Конотоп вшановували пам’ять журналіста, патріота, громадянина Анатолія Соболєва з нагоди його 80-річчя. До заходів долучилася кафедра журналістики та філології факультету ІФСК СумДУ

Анатолій Соболєв (27.07.1940–17.11.1999) зібрав біля могили (похований він у Попівці на Омелівському кладовищі) переважно тих, кому в часи радянського режиму розпахував двері до українства, відкривав вхід до власної оселі, прохиляв шпаринку своєї душі, кого запалював на творчість і добродіяння в ім’я України.

Вдячно та шанобливо, добрим словом та маловідомими фактами з життя, з непідробними емоціями говорили про Анатолія Соболєва Ольга Банитюк – членкиня Конотопської міської організації ВУТ «Просвіта»; Василь Білецький – член Національної спілки журналістів України, багаторічний фотокореспондент конотопських газет; Ніна Обертас – громадська діячка з Києва, членкиня Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, учасниця хору «Гомін»; Олег Калиняк – лікар, голова бахмацького осередку ВУТ «Просвіта»; Маргарита Чепурна – учителька Попівської ЗОШ І–ІІІ ступенів, державна діячка; Олександр Вертіль – поет, член Національної спілки письменників України, власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» по Сумській області; Володимир Садівничий – доцент кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, інші присутні.

Зокрема Володимир Садівничий презентував учасникам заходу довідкове видання «Соболєв Анатолій : матеріали до бібліографічного покажчика». Книжку впорядкували та підготували до друку студенти-бакалаври спеціальності 061 «Журналістика» факультету ІФСК СумДУ під час практичних занять. Також він зауважив, що робота з підготовки повноцінної бібліографії журналіста з Конотопа, душа якого прагла огорнути всю Україну, триває.

Глибоко символічно й заклично прозвучали того дня над могилою Анатолія Соболєва – журналіста, патріота, громадянина – поетичні рядки Віктора Женченка у виконанні учня Конотопської ЗОШ № 13 Даніїла Калінського:

Як важко підніматися з колін!

Ще важче – рабство з пам’яті зітерти...

Цей страх,

ця ницість,

як собаки злі,

готові й душу на шматки роздерти,

а треба – встати!..