Сумська гімназія №1 утринадцяте провела Всеукраїнський турнір юних журналістів імені Геннадія Петрова. Допомагали й викладачі та студенти кафедри журналістики та філології СумДУ.

Минулого року на фіналі жартували, що ТЮЖ — це вірус, яким легко інфікуватися. Але шукати ліки ніхто не поспішає. Навпаки, з кожним роком кількість «інфікованих» збільшується.

Організатори говорять, що цьогорічний Турнір багато в чому відрізняється від минулорічних. Найперше — рекордною кількістю команд, 23. Загалом 112 учасників з’їхалися з різних куточків України: Житомира, Краматорська, Луганська, Луцька, Львова, Миргорода, Сум, Харкова, Хмельниччини, Черкас, Шостки.

Запитання для турніру традиційно контролює та редагує Алла Федорина — регіональний експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, голова Сумського прес-клубу. Запитання складаються на основі журналістської теорії й практики та відповідають вимогам часу. Спочатку обігруються на регіональному рівні, а пройшовши перевірку, потрапляють на всеукраїнський етап.

На цьогорічному Турнірі учасники говорили про загрозу Інтернет-ЗМІ; обговорювали блогерство і влогерство в Україні; вчилися розпізнавати «джинсу» та проводити журналістське розслідування; вирішували, чим є лайв-стрім: бешкетуванням чи журналістикою; створювали відеоанонс прямої трансляції фіналу турніру; розмірковували над креативністю у рекламі; обирали для себе «маску», під якою писали б журналістське розслідування. Були і запитання, що викликали найбільший резонанс. Наприклад, в одній із ігор, учасники мали змоделювати ситуацію: вони — журналісти і роблять репортаж з мітингу, який раптом розганяють. Є багато поранених, яким треба допомогти. Якщо в редакції чекають на репортаж, як правильно вчинити: написати матеріал за будь-яких обставин, чи кинутися у вир подій допомагати постраждалим? Командам не вдалося дійти одностайної думки. Одні вважали, що журналіст повинен виконувати свій професійний обов’язок — інформувати людей. Інші переконували: у будь-якій ситуації головне залишатися людиною.

Дар’я Баглай, член команди «Парадокс» (м. Краматорськ) говорить, що найскладніше — відстояти свою думку. Власне бачення має кожен, але не всі уміють доносити його до інших та переконувати. Окрім традиційних ігор, цьогоріч також вдруге проводився творчий конкурс. Учасники змагалися за індивідуальну перемогу в написанні матеріалів у чотирьох журналістських жанрах. Уміння застосовувати теорію на практиці найкраще проявила Вероніка Веретеннікова — член команди «Res Integra» (м. Харків).

«Цього року рівень творчих робіт дещо вищий. Якщо минулого року була помітна різниця між тими, хто пише краще та гірше, то тринадцятий турнір приємно вражає, і ми читаємо роботи приблизно одного рівня», — коментує Алла Федорина.

За час турніру учасники відвідали два майстер-класи Заслуженого журналіста України та Заслуженого артиста України Анатолія Матвієнка.

У фінал вийшли три команди з Харкова: «Четверта влада — це ми», «Меркурій», «Лідер», — а також команда з Луцька «Четверта влада». Із 20 запропонованих членами журі запитань обрали 5 найцікавіших. Наприклад, цього року фіналісти писали та розігрували сценарій телепередачі «За лаштунками турнірних боїв», вигадували правдоподібну фейкову новину про «Євробачення-2017», планували інтерв’ю з відомим українцем для закордонного видання.

Перемогла команда «Четверта влада» (м. Луцьк). Другі місця посіли три команди з Харкова: «Меркурій», «Лідер», «Четверта влада — це ми». Команди міста Суми «Nota Bene» (Сумська гімназія №1), «Vox Populi» (ССШ №7) та «Імпульс» (ЗОШ №15) нагороджені дипломами ІІІ ступеня. Крім командних дипломів, були створені і окремі дипломи за перемогу в номінаціях «Кращий капітан», Найкращий полеміст», «Інтелект турніру» та інших.

Учасники утримали подарунки від телеканалу «Тоніс», Національної спілки журналістів України, управління молоді та спорту Сумської ОДА (керівник — Дмитро Лантушенко), департаменту освіти та науки Сумської ОДА (керівник — Олена Попова), волонтерської організації «Україна Together» (керівник — Світлана Смірнова), Будинку мод Петра Сороки, Сумської гімназії №1.

Дар’я Кириченко, ЖТ-31