ІІІ місце на Всеукраїнській олімпіаді з журналістики, активна співпраця з «Резонансом», редакторство молодіжного журналу «Спалах», активна співпрацями з медіа – далеко не весь перелік того, за що Наталію запам’ятали на кафедрі.

Сумський державний університет вона закінчила у 2010 році, отримала диплом із відзнакою. А працювати почала ще після першого курсу. Спочатку писала для Семенівської районної газети «Життя Семенівщини».

– Пам’ятаю, як пишалася тим, що у мене вийшло так багато матеріалів, і звіт про практику не соромно було показувати… На захисті матеріали ніжно, але вщент рознесла Алла Федорина. І дотепер кожного разу дякую їй за ті коментарі. Вони змусили не оцінювати псевдоуспіхи, а відповідати за якість контенту, який ти подаєш читачеві, достовірність інформації, її актуальність, – усміхнено коментує Наталія.

Із другого курсу, окрім «Резонансу» та «Спалаху», писала для благодійної газети «Благовіст», була контент-редактором кількох сайтів.

Здобувши вищу освіту, працювала в «Діловому журналі сумських підприємців» та газеті «Панорама». Уже за рік посіла посаду редактора «Ділового журналу».

– Під час роботи в цих виданнях створювала матеріали для сайтів rama.com.ua, vsisumy.com. Шкодую, що не пішла працювати в «Панораму» раніше, під час навчання. Якщо ви хочете реальної практики у друкованому ЗМІ, практика в Євгена Положія – саме те, що треба. Тут навчать і дисциплінованості, і відповідальності, і вмінню ставити правильні питання, щоб отримати гарне інтерв’ю. Тут допоможуть підкріпити знання, які ти отримав в університеті.

У 2014 році журналістка переїхала до Києва й стала головним редактором всеукраїнського спеціалізованого журналу для поліграфістів «ДТ».

Сьогодні – у декретній відпустці, але паралельно встигає співпрацювати з культурним проектом «Букмоль» (читає дітям якісну літературу, створює майстер-класи, радить, що краще читати).

Людей, які мають освіту журналіста, одразу вирізняють. Із такими легше працювати, бо ви – на одній хвилі

– Навчання в університеті дало базові знання, без яких мені особисто складно було б піти в журналістику. Але головне – люди, з якими він мене познайомив: Алла Федорина (досі мій маяк та порадниця, друг); Володимир Садівничий та Василь Чубур, яким безмежно вдячна за всі знання, які (о, чудо!) досі збереглися в голові; Алла Євграфова, Юрій П’ятаченко, Інна Гаврилюк, Інна Сипченко, Ірина Жиленко – без усіх них не була б тою, ким є зараз.

Крім того, саме в університеті познайомилася з Юлією В’юнник (тепер Опанасенко). Із перших днів вона моя найближча подруга й підтримка. Тут познайомилася з неймовірними Вікторією Євтушенко, Уляною Дрючковою, Юлією Гайдіною, Сашком Кривцем…

Звичайно, без журналістської освіти можна ба навіть варто йти працювати в журналістику, якщо є бажання. Але з власного досвіду можу сказати – людей, які мають освіту журналіста (хоча би не університетську, нехай це будуть курси, інтенсиви і т.д.), одразу вирізняють. Із такими легше працювати, бо ви – на одній хвилі.

Каріна Хачатар'ян, ЖТ-61