У День журналіста, 6 червня, вихованці Школи журналістики СумДУ стали учасниками прямих тематичних ефірів на сумському радіо й телебаченні.

Спершу школярі відвідали ранкове «ОлеОлеШоу» на радіо «Слобода ФМ», а після цього стали гостями програми «На часі: ранок» на телеканалі «UA:Суми». Вихованці гуртка, а саме Михайло Отич, Ксенія Могильна та Емма Ніколетта Серсел розповіли про те, що їх приваблює в журналістиці, якими якостями повинен володіти справжній журналіст і ким вони себе бачать через 10 років. Детальніше – у репортажах вихованців ШЖ СумДУ.

 

Ранок журналістики

6:00 – на вулиці світає. А я прокидаюся, щоб встигнути все, що заплановано на сьогоднішній ранок. Ранок цей зовсім не простий, бо сьогодні 6 червня – день журналіста. Це – щорічне професійне свято працівників засобів масової інформації в Україні. До речі, святкують його вже 24 роки (з 1994 року). Тож на цей ранок в мене вже є плани. Серед них – відвідини студії телерадіокомпанії відомої всім як «UA:Суми». Офіційна ж її назва Філія НСТУ «Сумська регіональна дирекція».

Ось уже майже час виходити, я випиваю трішки кави і поспішаю до офісу телерадіокомпанії. Найцікавіше починається саме тут, адже хто з журналістів-аматорів не мріяв попрацювати або хоча б побачити вживу професійну студію? Звісно, про це думали і ми, вихованці школи журналістики СумДУ. Тому я дуже рада, що у нас є така можливість.

Але все відходить на другий план тому, що я розумію, що вже час йти до студії і зовсім скоро о 7:10 почнеться прямий ефір «ОлеОлеШоу». Усе, що тепер наповнює мене, – це хвилювання та крихта солодкого очікування. Однак такі емоції не дивні, адже я знаю, це прямий ефір і просто перезняти, якщо помилишся, вже нічого не вийде. Зайшовши до студії, я бачу професійну апаратуру, а також дивуюся зручній дружній атмосфері, що тут панує. Але як тільки почався ефір, я відчуваю себе в руках професійного радіоведучого – Віталія Педенка, який майстерно керує розмовою. На обличчях всіх учасників відразу з’являється усмішка і піднесений настрій. Питання про журналістику справді близькі присутнім. Тому хочеться вітати і вітати всіх, хто пов'язаний із цією професією. Відведені нам хвилини пролітають зовсім непомітно. Однак і після завершення цього дійства я все ще відчуваю легке хвилювання.

Проте часу розслаблятися немає, бо о 8:00 на мене ще чекає прямий ефір на телеканалі «UA:Суми». Безліч камер, студійного світла, мікрофони-петлички, великі декорації і зручні дивани. Студія «На часі: ранок» – це справжня країна див. Саме тут виповнюються наші бажання і очікування про перебування в оточенні справжніх журналістів. Серед них яскраві й бадьорі кожного ранку ведучі – Борис Майоров та Олександр Ковальов. Але все добре колись закінчується, тому нам також вже час завершувати цей ранок.

Наостанок ведучі пропонують нам витягнути таємничі побажання для щасливого продовження дня, який почався таким феєричним ранком. Саме за цей ранок я хочу подякувати Марині Олександрівні, педагогу цього прекрасного гуртка, за яким я сумуватиму і влітку, та, звісно, самій компанії «UA:Суми», які дуже ласкаво запросили нас у гості. Тому що саме вони зробили мені найкращий подарунок цього свята. Тож я також, натхненна днем журналіста, вітаю всіх, хто захоплений чарами цієї професії. Та бажаю вам творчих успіхів, досягнень і постійного розвитку.

Могильна Ксенія

Чи сплять журналісти?

Уже о 6:00 ранку я зрозуміла, що журналіст і здоровий сон – несумісні речі. Коли прибула до телерадіокомпанії, мене зустріла адміністратор та вказала на зачинену кімнату. За дверима була затишна яскрава кімната з м’якими канапами. На стіні висів телевізор, що транслював ранкову програму каналу «UA:Суми». Незабаром до мене приєдналися мої друзі з групи Михайло й Ксенія та наша педагог Марина Олександрівна, вони тільки-но були в прямому ефірі ранкової радіопрограми. Щойно на екрані з’явилася реклама, нас запросили до телестудії. Там нас радо зустріли ведучі. Побачивши наші схвильовані обличчя, вони почали жартувати та підбадьорювати.

Камера. Мотор. Почався ефір. Ми активно спілкуємося про Школу журналістики: про нашу діяльність там, про те, чому ми робимо саме такий вибір, про весь навчальний процес, який, до речі, проходить в ігровій формі. Іноді камери заважали зосередитись і змушували нервувати, проте атмосфера студії, її різнобарв’я та жартівливість ведучих заспокоювала. Після цікавої розмови ми побажали у цей день усім журналістам успіхів, натхнення та наполегливості, аби дізнатися правду. Стіни цієї студії подарували гарний настрій та величезний досвід у цій сфері. Ранковий ефір можна порівняти з холодним душем спросоння: пробуджує адреналін та збадьорює на весь день.

Емма Ніколетта Серсел 

 

День, який я запам’ятаю

Сьогодні, 6 червня, я та всі інші журналісти святкують День журналіста. І сьогодні мені випадає унікальна нагода потрапити до одразу двох прямих ефірів: радіо й телефіру. Це неймовірний подарунок для мене, бо саме тут я матиму дуже потрібну для мене практику і взагалі розуміння того, як відбувається робота професійних журналістів.

Я беру участь у прямому радіо ефірі на станції «Слобода ФМ», інтерв'ю в нас бере ведучий Віталій Педенко. Спочатку всі учасники хвилювались, і це неможливо було не помітити, але, як на мене, для першого в житті прямого ефіру це нормально, через декілька хвилин хвилювання зникає зовсім і тепер всі гості радіо відповідають чітко і без хвилювань.

А далі в нас − прямий телеефір! Тут ми вже хвилюємося значно більше, бо думка про те, що нас бачать багато людей, не давала нам спокою. Але ось приходить час нашої передачі, ми всі обережно заходимо до знімального майданчика і дивуємося кількості різних приладів освітлення, камер та всього іншого. Починається рубрика «цікава розмова».

Спочатку всі вели себе трохи налякано, бо з нами вже не було педагога, але після перших запитань ми зібралися з думками і перестали боятися. Програма проходить дуже цікаво і швидко, і думки про кількість камер і глядачів минають самі собою. І ось останнє питання, передача завершується, і ми залишаємо майданчик.

Наш педагог підбадьорює нас, говорить, що ми дуже добре виконали свою роботу, і від цього справді стає легше. Ефіри завершилися, наша група робить декілька знімків на пам'ять, ми обговорюємо відчуття до і після ефірів і прощаємося. Ніколи не забуду цей день, для мене він назавжди викарбується в пам'яті як день неймовірних відчуттів, також дякуємо «Слобода ФМ» і каналу «UA:Sumy» за таку неймовірну можливість. Цей день журналіста я запам'ятаю надовго.

Михайло Отич